Олена
ГОРБАТЮК
Дата народження:
28.07.1964
Освіта: вища
Спеціальність за дипломом:
учитель української мови та літератури
Посада: вихователь
Стаж роботи: 33 роки
Категорія: «Спеціаліст
І категорії»
О, вихователь, ти даруєш світло,
Ти вчиш любові, мудрості і доброти,
Щоб у малих серденьках було завжди літо
Без смутку, прикрості і самоти!
Розмірковуючи про свій життєвий шлях, я чудово розумію, що не можу провести грань, де закінчується моя робота і
починається особисте життя. Це, напевно, і є моя дорога… Мені
подобається бути вихователем….
Людина стає вихователем не після закінчення педагогічного вузу, а в результаті
багаторічного спілкування з дітьми. Що значить для мене бути вихователем? Це
можливість кожного дня спілкуватися з дітьми,
відкриваючи для себе нове в їх характері та поведінці. Змінюються діти –
змінююся і я разом з ними. Мені подобається
розмірковувати про світ очима дітей, знаходити в ньому радість і задоволення.
Кожна дитина – це маленький всесвіт, і правильно дібравши ключик, можна
виховати особистість.
Працюючи з дітьми, велику увагу приділяю заняттям, на яких діти вчяться
мислити, аналізувати, робити висновки,
відрізняти добре від поганого. Цим вимогам відповідає використання у моїй
практиці інтегрованих занять. І найголовнішим є, щоб заняття стали натхненною,
захоплюючою працею для дитини, щоб дивувало, будило, розкривало широке поле
діяльності. У цьому мені допомагає досвід
доктора педагогічних наук, професора кафедри психології і педагогіки
дошкільної освіти Наталі Василівна Гавриш.
Моє життєве кредо: «Візьми промінь світла і
спрямуй його туди, де панує темрява.
Візьми усмішку і подаруй її тому, хто її потребує. Візьми доброту і
віддай її кожному, хто не має її. Візьми любов і неси її світові».
Моє педагогічне кредо: «До кожної дитини
ключ знайти,
У
праці результат хороший мати
Упевнено і творчо до мети іти,
З
любов′ю серце дітям віддавати».
Я впевнена, що малечі треба давати тільки найкраще. Які б не були важкі
життєві ситуації, яким би хмурим не був
настрій – все лікують невимушені посмішки
діток, їхня радість при зустрічі. Коли починаєш бачити, що дитина, завдяки
твоїм зусиллям,
стає добрішою, слухнянішою, розумнішою – є велике бажання працювати…
Хіба будуть мати вагу безсонні ночі, скромна зарплатня, зірваний голос, у
порівнянні із тим, що твій
вихованець гарно розповів вірш на святі, подякував тобі за все, подарував квіти, поступився старшим місцем в автобусі,
приємно здивував батьків новими
знаннями…
Заради таких чудових моментів – варто працювати вихователем!
